Історія – це щось давнє, минуле, але не забуте. Адже пам’ять в людині найсильніша сторона. Пам’ять про минуле може зберігати одна людина, або сім’я, або весь народ. У нашому ліцеї теж живе пам’ять. Її збирали по зернині ті, хто любив і любить Требухів і нашу школу.
Все починалося іще зі старої кам’яної школи, яка не зберіглася. Саме там була розташована кімната зі стендами, присвяченими історії країни і села. Саме вона першою цеглиною для нинішнього музею.
А офіційним заснуванням музею ми називаємо 1966 рік. Наша вчителька історії, наша педагогічна легенда Віра Прокопівна Красовська оформила музейну кімнату і була в ній екскурсоводом. Працювала і пошукова група музею.
З кожним роком експонатів ставало дедалі більше, і музей міняв своє місце у приміщенні школи. Декілька разів він переоформлювався, щоразу стаючи іншим, наповненим новим матеріалом. Своїми руками створювали стенди та експонати вчителі праці Костянтин Кудрін та Микола Шкурченко.
Врешті музей надовго заснувався в кабінеті, з якого ми щойно вийшли, і я пам’ятаю свою участь у роботі цього музею як юного екскурсовода. Саме тоді Віра Красовська писала довідку для енциклопедії міст і сіл України про історію Требухова.
У лютому 1992 року експозиція музею «Моя земля – земля моїх батьків» розмістилася тут. І складалася вона із трьох розділів:
- Історія села Требухів
- Требухів у часи війни
- Історія Требухівської школи.
Згодом з’явився ще один розділ, присвячений нашому поетові Миколі Сому.
Над устаткуванням музею працювала творча група вчителів, яку очолювала Раїса Миколаївна Овдієнко, директор школи, згодом вона й очолила музей. Понад 800 експонатів зібрав музей протягом багатьох років: предмети праці, побуту, фотографії, документи, артефакти складають основний фонд. І багато допоміжного матеріалу.
Здавалося б, історія – це щось застигле і далеке. Але це не так, зараз ми пишемо нову, свою історію, історію нашого буремного часу, нашої боротьби за мир. Так були створені нові розділи, а до них і нові екскурсії.
