Згідно з річним планом соціального педагога Пономаренко А.О. в Требухівському ліцеї відбулася діагностика готовності учнів 4 класу до навчання у середній ланці. Працювала за такою методикою:
| Клас | Всього учнів у класі | Пройшли анкетування | Високий рівень шкільної адаптації | Середній рівень шкільної адаптації | Зовнішня мотивація | Низький рівень шкільної адаптації | Шкільна дезадаптація |
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 4-А | 26 | 17 | 6 | 4 | 5 | 1 | 1 |
| 4-Б | 29 | 24 | 4 | 8 | 8 | 2 | 2 |
| 4-В | 32 | 28 | 6 | 9 | 5 | 5 | 3 |
- Високий рівень шкільної адаптації – сформоване ставлення до себе як до учня/учениці, висока навчальна активність.
- Середній рівень шкільної адаптації – ставлення до себе як до учня/учениці практично сформоване.
- Зовнішня мотивація – позитивне ставлення до закладу освіти, але ліцей більше приваблює поза навчальними сторонами.
- Низький рівень шкільної адаптації – ставлення до себе як учня/учениці до не сформоване.
- Шкільна дезадаптація – негативне ставлення до навчання.
Під час навчання в ліцеї дитина долає кризові перехідні етапи, кожний з яких має свою специфіку, свої проблеми, що вимагають особливої уваги. Одним з таких етапів є перехід із молодшої ланки до середньої.
Складність цього періоду обумовлена передусім сукупністю тих змін, що відбуваються у внутрішньому світі дітей даного віку. Дорослішають і розвиваються розумово, психічно й фізично самі діти. Основний зміст розумового розвитку здобувачів освіти у цей період полягає в перебудові всієї пізнавальної сфери у зв’язку з розвитком теоретичного мислення. У свою чергу, теоретичне мислення, тобто мислення в поняттях, сприяє виникненню таких новоутворень молодшого шкільного віку:
- довільність;
- внутрішній план дій (планування);
- рефлексія.
Методичні рекомендації вчителям з профілактики дезадаптації учнів при переході до середньої ланки
1. Урахування вікових та індивідуальних психологічних особливостей дітей.
2. Демонстрація вчителем віри в успіх дитини.
3. Відділення оцінки конкретного вчинку від оцінки особистості дитини.
4. Запобігання груповій критиці дитини або її робіт, а також порівнянь її помилок з постійними успіхами інших учнів.
5. Порівняння якості роботи дитини тільки з її попередніми роботами.
6. Указуючи на помилки, намітити шлях до успіху.
7. Акцентування уваги учня на його успіхах, перемогах.
8. Створення ситуацій успіху.
9. Надання емоційної підтримки учням словами, поглядом, дотиком.
10. Підтримка і заохочення проявів активності в роботі на уроці у скутих, сором’язливих, тривожних дітей. Важливо звертати увагу інших учнів на їхні успіхи, підвищувати їхній статус у класі.
11. Бажано не наполягати на публічних виступах і відповідях перед усім класом тривожних, невпевнених дітей. Певний період їх можна включати в групи з 2 – 3 учнів, що разом будуть розповідати вірш, співати пісню і т. д., щоб вони відчули підтримку.