Рекомендації мають полегшити процес навчання та зробити його більш чуйним до потреб дітей:
- бути уважними з текстами про смерть, війну, батьків, про дім. Варто стежити за реакцією дітей, можливо, замінювати тексти на інші;
- перш ніж показувати дітям відео, передивитися їх самостійно, щоб точно знати, чи немає там кадрів із мертвими тілами, кров’ю, звуками сирени та вибухів тощо;
- не давати практик із заплющеними очима. Це може означати для дитини втрату контролю, а якщо заплющення очей збігатиметься з тривогою, це може спровокувати сильну емоційну реакцію;
- не торкатися дитини без дозволу, бути уважними до дистанції в контакті;
- зважати на те, що діти та дорослі, особливо зараз, дуже чутливі до насмішок та оцінки, а підлітки сприймають не те, що їм кажуть, а як саме їм це кажуть;
- врахувати, що під час стресу ми більш “правопівкульні”, а діти більш уважні до сигналів сенсорних, невербальних, ніж до наших слів;
- діти можуть перевтомлюватися від навантаження контактами, бо за час онлайну від них відвикли. Потрібно робити паузи, пити воду, коли відчуваємо напругу – робити руханки. Втомлена дитина може бути дратівливою, розгубленою, плакати, проявляти агресію;
- не просити дихати глибоко, бо таке дихання може провокувати більш сильні емоційні прояви. Краще дихати так, як дихається, акцентуючи на видиху;
- нагадувати дітям, особливо молодшим школярам, що треба пити, їсти, йти до туалету, рухатися. Адже проживаючи стрес чи травматичний досвід, діти й дорослі перестають відчувати свої потреби;
- важливо заздалегідь продумати свою реакцію на ненормативну лексику дітей і домовитися, що у вашій спільноті прийнятно, а що – ні.